«Шопінг!» — рятівно підморгнуло мені відображення в дзеркалі, і я вирушила по спортивних бутіках за зручною упаковкою для «античного образу».

«З якою метою Ви до нас дійшли?» — черговий тренер тренажерного залу споглядав мою дорефлексивну цілісність, і в глибоко посаджених очах читалося Станіславське «не вірю!». «За здоров’ям, молодістю, енергією та красою!» — зухвало м’якнула я, відчайдушно намагаючись звільнити логічне мислення з-під культуристської купи «змагальних кубиків і кульок». «Широко мисліть… Треба звузити! Мета має бути конкретною!» — Стримуваний тренерський сарказм блиснув блискавкою за сірим обрієм уважних очей, і відкрита посмішка раптово осяяла зал: «На доріжку!»

«Схуднути? Закрийте рота! Щільно стискайте зуби за дві-три години до сну та до ранку! І тримайте баланс калорій! — Ні, щоб одразу сказати, мовляв, дебет витрати калорій завжди повинен перевищувати кредит… «Швидко схуднути? Вам навіщо? Закрийтесь у коморі на місяць без їжі! Шістдесят віджимань на добу від статі — дофамін Вам сниться! — Хо! Ще чого?

«Глікоген – це відмінне пальне, одержуване внаслідок вуглеводного метаболізму. Нагромадження глікогену збільшує обсяг м’язів та витривалість!» — А я не покриюся враз «кубиками та кульками», не стану одним суцільним клубком м’язів?! Це так неженственно… — «Ги… Це було б цікаво!.. Жир на тілі – жіночно? Навчіться снідати довгими вуглеводами, вечеряти довгими білками та вчасно закривати рот – ВСЕ! На доріжку!» — Замкнути рот — замовкнути жінці? І взагалі… чим снідати? Це ж у якій вищій школі вуглеводи вимірюють сантиметром, білки – часом, і вчать добровільній відмові від задоволення в єдиному та неповторному житті?! — точно знущається! «А можна …?» — «Ні, не можна! Вас у мене 300 чоловік на день! Інтенсивність роботи в залі – пульс понад 120 ударів за хвилину!  І не мовою – працюйте!

Що ви кажете? Заняття «90*60*90» ось-ось розпочнуться? Зараз продемонструю свій патерн!*  За вікном зима, ожеледиця, сніг рідкими пластівцями зривається з дахів… Ніщо не віщувало лиха… Жінки різної комплекції втомлено влаштовують килимки, вибирають гантелі… Згадавши, що перед тренуванням спортсмени розминаються, вирішила як бувала фізкультурниця, яка п’ять років тому відвідувала степ-аеробіку, торік три дні присідала вранці, і щодня пересувала 8-кілограмову гантель, що підпирала двері кімнати, пострибати, потім зі збігатися покрутила головою під ритмічну музику і всіляко показала присутнім «клушам», що їх завітала до майбутньої «фітнес-моделі»…

Так, де там уже тренер? Прискакала маленька дівчина, що накачала: «Ви вперше? Буде важко — відпочиньте. Поїхали!» П’ять хвилин – політ нормальний! Здорово скакати під музику – чого я сюди раніше не прийшла? Треба займатися спортом, даєш здоровий спосіб життя! Сім хвилин – усередині наростає подив: це що, всі 53 хвилини у такому темпі будуть? Десять хвилин – політ так собі. Навколо мене двадцять жінок з обличчями вбивць махають ногами і гантелями — що там слон у порівнянні з батальйоном похмурих тіток, які вирішили привести себе до ладу! Дванадцять хвилин — нездивування міцніє. Тренер навіть не порозовіла: «Ще активніше! Мах, захльостує! Ще чотири рази, не знижуємо темпу! П’ятнадцять хвилин: зараз лусну з бризками! І забрудню вам зал. Або в мене нога на черговому замаху відірветься. Зрозуміла, чому решта так довбає в підлогу: ось тобі, на, ненавиджу гантелі! Щоб ти зламалася, бісова музична шарманка! Двадцять хвилин: «Беремо килимки, зараз буде комплекс на прес». Ну, слава богу, хоч не скакати, а то мене захитало й подекуди обличчя синє, подекуди червоне, і пара білих плям.

Двадцять дві хвилини: мамо! Хочу померти у русі, а не в позі раку-епілептика! Ну, не можу закинути ноги за голову силою м’язів преса. У мене там немає м’язів, у мене там сніданок та нерви. Двадцять п’ять хвилин: хто пукнув? Вправи на прес не проходять даремно – білоруські партизани могли катувати полонених фриців скручуванням – після 15-го разу готова розповісти всі секрети всесвіту. «Не халявимо! Хто хоче з голим животом влітку ходити і попу як горіх? Працюємо!» Тихо сповзаю на підлогу і дихаю у прохід. У дзеркалі відбиваються попи всіх кольорів і розмірів та обличчя одного кольору – малинового, з виразом «антицелюлітний джихад». Тридцять хвилин: група схожа на загін зомбі — похитуються фігури в напівприсяді, розпатлане волосся і очі, що горять священною думкою. Тридцять п’ять хвилин: звичайно, чому б не віджиматися наостанок? Моє тіло прикидається тремтячою ганчірочкою і відмовляється приймати будь-які положення, крім суто горизонтального. «Так, молодці! Торкаємося статі грудьми — хто торкнеться, у того груди — красиві!  Торкнулася грудьми підлоги практично відразу і … так і залишилася лежати — це вважається чи ні? «Але, чоловік? Приїдь і забирай мої останки. Господи, як погано!

Ранок. Ууууу… Гоооосподи, вчора мені було добре, ПОГАНО мені сьогодні! Таке відчуття, що я спала в працюючій бетонозмішувачі — можу ворушити тільки очима. Принесіть мій заповіт! Ця маленька м’язово-м’язова тренерка поклала мене на чотири дні на обидві лопатки?!

Стретчінг. Вибачте, але не можу в таку позу звернутися, у мене ноги ростуть у протилежному напрямку. І навряд чи зможу у цьому житті! І так теж не можу зробити, це зрештою просто непристойно! Треба якось непомітно відщипнути шматочок від цієї гарної тренерки і здати на аналіз – вона гумова, нормальна людина у такі вузли зав’язатись не зможе. Мені так не скластися — зроблена з цілісного шматка дерева, аааааа … Яка сильна тренерка, а на вигляд така легка і тендитна?! Стійте, не йдіть! Розкладіть мене назад негайно, я сама не розпрямлюся, і в маршрутку такою розкорякою не влізу! Дуже хочеться сховатися під килимок. Помру в муках прямо на фінальній поперечній розтяжці — порвусь навпіл на рахунок «три». Вибачте мені все і за все! Ііііі-хрясь! Хтось добрий зібрав мене до купи і відкотив до стіни. Заняття закінчено, на нас чекають за два дні. Чекайте…

Пілатес. Скільки меду покласти замість цукру? І що, отак одразу некалорійний тортик? А ви чули про нову пиріжкову дієту – тренд у світі Правильного Харчування? Ну, звичайно, якщо без хліба і майонезу, але зі сметаною, сиром і салом — це даааааа … дієтичний салат! Пиво відразу після бігу – так і написано, і підпис професора? Лляне масло в кашу і салат — треба ж, так можна розорити художню студію, якщо не на полотно та в фарбу … І якщо по 15 кг фруктів на день, то і вітамінів не треба? О! Тренер! Почали! «Туди-сюди-куди»… На чиї п’ятки подивитися? Бачу лише Ваші попереду, сусідки праворуч і ліворуч… Поза «собаки» і струсити сідницями? — мені краще «кішки», бо котів люблю! Напруж м’язи кора — це де ж такий орган вона знайшла? «Бачите, яка у мене спина? І у вас така ж гнучка, як у змії, буде! — Хрум-хремість-хрямсть… у коридорі, впевнена, чути цей шийно-хребетно- попереково-колінний звук гілки столітнього дерева, що ламається.

На опис першого року життя у спортивному клубі можуть піти томи… Це – ОКРЕМА СУБКУЛЬТУРА, цілий світ відчуттів та подолань, навчання та здобуття знань, навичок та умінь… Різні методики програм та техніки виконання вправ, технології та прийоми нарощування м’язів; правильне харчування — раціон, режим, калораж, БЖУ; спортивне харчування; розуміння важливості якісного сну… Як і з будь-якою справою, мету досягаєш поступально, step by step, спостерігаючи за собою, аналізуючи відчуття, відзначаючи проміжні етапи. І на це йдуть роки.

Пройшовши добровільний шлях виснажливо-важкої трансформації тіла від «дами епохи Відродження» в 103 кг до «красуні флорентійського Ренесансу» в 75 кг через терни садомазохізму та зміни ментальності, запитую себе: це історія шляху до успіху? Для мене  — історія саморозвитку та самовдосконалення, межі якому немає, на шляху до «здоров’я, молодості енергії та краси». Але факт, що життя необхідно провести в спортзалі, ха-ха, незаперечний! Усім СПОРТ!

* тут: патерн — це стереотип мислення, поведінки, і реакцій у відповідь на стимули.

Ольга Долгорукова, 53 роки, клієнт FIT4YOU на Мономаха, мама доньок-трійнят (!), одна з яких на великому фото.

Жовтень, 2018.